UA.News продовжує цикл інтерв'ю про повернення з депортації українських дітей. Публікуємо третю частину інтерв'ю Катерини Рашевської, юриста громадської організації «Регіональний центр прав людини».
У ньому йдеться про мережу путінських таборів для перевиховання українських дітей, про те, як депортація пов'язана з демографічною програмою рф та військовою мобілізацією до 2030 року, а також про наслідки для України, її оборони та економіки вже найближчими роками. Рашевська також пояснює, що таке «когнітивна окупація», і чому депортація та війна матимуть вплив на наступне покоління українців.
Ви розповідали, що немає уніфікованого алгоритму повернення українських дітей, оскільки рф маніпулює, кожного разу виставляючи різні вимоги. У таких обставинах, чи можна сподіватися на повернення більшої кількості дітей? Катерина Рашевська: Поки це - індивідуальна робота, боротьба за кожну дитину. І якщо ми не придумаємо щось додаткове, що вирішуватиме
проблеми, про які я згадувала, доти повернених дітей буде небагато.
Нам важлива кожна дитина, але є певні об'єктивні обставини, зокрема вік дітей. Наприклад, діти в Херсонському обласному будинку дитини могли знаходитися з одного до чотирьох років. Там були дуже маленькі діти, які вже виросли. Вони вже зараз не перебувають в установі, яка в росії називається «Херсонським обласним будинком дитини».
І ми не знаємо, куди їх повезли, чи роздали їх сім'ям, де вони живуть, хто їх виховує, про що їм розповідають? Це ж зовсім маленькі діти, вони не знають своїх імен. Їх навіть могли по-іншому назвати. Тобто є такі випадки, коли час грає проти нас.
Так само хлопці, які на момент вивозу були 15-ти або 14-річними, я вже не кажу про 16-17-річних, вони вже повнолітні. Їм нав'язали російські паспорти. У них вже є зобов'язання, строкова служба, вони повинні відслужити в російській армії. Нехай вони не відразу мобілізуються на фронт, але повинні відслужити.