У пам’ять про військового Володимира Кравченка (позивний «Крава»).

Він був одним із героїв, хто свідомо вирішив летіти у блокадний Маріуполь

У квітні 2022 року бійці полку «Азов» разом із Головним управлінням розвідки здійснили прорив у блокадний Маріуполь. Серед учасників цієї операції був азовець Володимир Кравченко. «Крава» не належав до тих, хто міг залишитися в тилу.

Володимир народився у 1995 році в Луганську. Його мама виховувала його і сестру Аню одна. Вона навчала сина бути самостійним і відповідальним. Хлопець захопився спортом, завів друзів, з якими залишився на все життя.

«Це були змішані бої ММА. Тренер навчав не лише битися, а й формував певну філософію. Він говорив, що сила повинна використовуватися для захисту людей. Не можна просто так бити, потрібно захищати», – згадує пані Катерина.

У 2013 році після закінчення школи Володимир вступив до Національного університету державної податкової служби України в Ірпені на факультет податкової поліції. Він не боявся вступати в серйозні конфлікти, щоб захистити тих, хто потребував допомоги. Ще на першому курсі він став на захист курсантки, яку командир взводу звинуватив у порушенні, яке сам і скоїв. Про це знало все взвод, але Володимир був єдиним, хто відкрито заявив, що дівчина не винна. Відносини з взводом у нього зіпсувалися, але він це витримав.

У 2014 році, коли розпочалась російсько-українська війна, 18-річний Володимир повернувся до рідного Луганська, щоб протистояти окупації міста. Мама його не пускала, але він запевнив: «Обіцяю, нічого не станеться. Просто погуляю з друзями». Але з прогулянки він потрапив «на підвал», де його катували електрошокером через переписку в соцмережі «ВКонтакте» з другом Іллею, який був у Правому секторі. Його витягнув батько, колишній міліціонер, який приєднався до сепаратистів, сказавши катам, що «молодий, дурний…»

0

Тоді ж, у 2014 році, Володимир залишив навчання, оскільки хотів вступити до лав ЗСУ. Але рідним і друзям вдалося його відмовити.

Проте, 24 лютого 2022 року він все ж став на захист України. Володимир брав участь в обороні Києва, а згодом його друг дитинства Ілля допоміг йому перейти з тероборони до полку «Азов».

«Я не знала, що він з Іллею домовлявся. Аня (сестра Володимира, – ред.) знала багато, але теж мовчала. Я усвідомила це вже коли він там був. А про те, що саме Ілля допоміг йому піти на війну, дізналася, коли Вова вже загинув. Ми з Іллею переписувалися, він був ще на "Азовсталі" і просив у мене пробачення…», – згадує пані Катерина.

1

У перші дні війни Володимир отримав останнє повідомлення від батька. Той пропонував йому повернутися до Луганська або залишитися вдома, поки все не закінчиться.

«Я боротимусь за свій дім і свободу свого народу кров’ю і потом. Я люблю Україну і свою свободу, і готовий за це померти. І я тут не один. Нас мільйони», – написав він батькові. Більше вони не спілкувались.

2

У березні 2022 року серед тероборони «Азова» оголосили набір на повітряну спецоперацію ГУР – політ на вертольотах до вже окупованого Маріуполя. В один із рейсів зголосився і «Крава». Як пізніше розповів мамі його побратим з тероборони Ігор Панчишин, спершу зголосилися всі, а потім, усвідомлюючи серйозність ситуації, деякі відмовлялися, але не Володимир. Перед польотом, 30-31 березня, він написав мамі: «Мене два дні не буде. Не хвилюйся». 31 березня він зв'язався з двоюрідним братом Іваном, який також воює, і повідомив: «Я зараз у Маріуполі, але не кажіть мамі, бо вона з розуму зійде».

Запеклі бої в місті не припинялись, після прибуття бійці брали участь у вуличних зіткненнях. Останній бій 26-річний Володимир прийняв 2 квітня 2022 року в одній з багатоповерхівок.

3

«Це була дев’ятиповерхівка. На одному з вищих поверхів вони тримали оборону. Були російські гвинтокрили. Хлопців оточили. Вові осколок або куля влучила в око навиліт. Він загинув», – розповідає мама бійця. Про загибель сина пані Катерина дізналася 22 квітня. «Ілля спочатку повідомив Ані, що Вова загинув. А я все чекала», – каже жінка.

Тіло Володимира Кравченка не змогли забрати на «Азовсталь» одразу через інтенсивні бої та велику кількість поранених. До липня 2022 року рідні не мали жодної інформації.

Наприкінці серпня 2022 року тіло Володимира повернули додому, це був один із перших таких обмінів. Рідні впізнали його за татуюванням міфічного змія Уробороса, що обвиває Землю, схопивши себе за хвіст…

4

«Коли він востаннє мене обійняв, я сказала, що не витримаю, якщо з ним щось станеться. Він тоді відповів: «Мама, ти зможеш, ти сильна». Відповісти я змогла вже біля його труни. Синок, я буду намагатися. Він вірив у мене. І в Україну. Він ніколи б не скорився. І не корився. І як би мені не було важко і боляче, але вже точно не буде соромно», – говорить мама Героя.

Попрощалися із Володимиром Кравченком 28 серпня 2022 року в церемоніальному залі столичного крематорію. Урна з його прахом майже рік зберігалася у полку «Азов». Мама і сестра очікували на перепоховання на Меморіалі полеглих захисників Маріуполя, але цього поки не сталося. Урну поховали 28 липня 2023 року на Лук'янівському кладовищі в Києві.

Шана і честь Захисникові!

Фото з сімейного архіву

За матеріалами Меморіал. Платформа пам'яті