Вшанування пам’яті телеоператора Руслана Ганущака.
З перших днів повномасштабної війни Руслан Ганущак документував фронтові події, а з початком Харківського наступу одягнув військову форму і приєднався до 92-ї бригади.
2 Близький друг Руслана, кореспондент Андрій Цаплієнко у телесюжеті розповів про шлях Героя та про те, як телеоператор і документаліст команди ТСН відклав свою камеру і пішов воювати.
3 Найстаріша американська програма "60 хвилин" знімала матеріал про діяльність журналістів на війні, і Руслан став одним із героїв цього сюжету.
"Я звик працювати по ту сторону камери і фіксувати всі події, які відбуваються за кадром. Але тепер я маю можливість стати безпосереднім учасником і відчувати те, що переживали герої моїх сюжетів і фільмів, про які я знімав", – зазначав чоловік.
Андрій згадує, як разом із Русланом вони потрапили під обстріл.
"Ми фіксували російські військові злочини. Шукали місця, де окупанти порушували український кордон. Він врятував мені та іншим колегам життя, коли першим почув свист ракети і вигукнув "Лягай", – розповідає чоловік.
4 "Це були касетні боєприпаси. Усе навколо нас розривалося. Всі миттєво лягли на команду", – згадував Руслан.
Насправді його війна почалася не в лютому 2022 року, а набагато раніше. Сергій Нігоян – перша жертва розстрілів на Майдані. Тоді Руслан зняв кадри з Нігояном для 1+1. Ганущак також є автором відео, на якому зафіксовано момент вбивства двох Героїв Небесної Сотні – Ігоря Дмитріва та Андрія Дигдаловича, а також евакуації поранених і вбитих героїв до готелю "Україна". Тоді в його об'єктив потрапили спецпризначенці, які стріляли з-за сміттєвої барикади.
5 Усі ці матеріали Руслан передав до Генеральної прокуратури, і вони використовуються як докази під час досудового слідства та в судах щодо злочинів, вчинених під час Революції Гідності. Сам Руслан також виступав як свідок у справах Майдану.
"А це наша перша зустріч з ним. У Маріуполі. Рівно десять років тому. Руслан Ганущак – пресофіцер тоді ще батальйону "Азов", – пригадує Андрій.
6 "Два дні в Іловайську" та "Брат за брата" – фільми Руслана, зняті з "азовцями", показали на Заході, і вони першими пробили інформаційну блокаду та почали руйнувати створений російською пропагандою міф про нацистів в "Азові".
Він вважав, що зробив недостатньо для України, і напередодні Харківського наступу, у вересні 2022 року, вирішив повернутися до війська. Звільняючи Харківщину, 92-га бригада просувалася вперед, а разом з нею й Руслан.
7 Згодом чоловік потрапив до підрозділу, який називав своєю другою родиною – підрозділ ударних безпілотних систем "CODE 9.2". І в цьому підрозділі він сів за кермо броньованого позашляховика – щодня вивозив операторів дронів на позиції. Робив усе можливе, щоб кількість виїздів на передову дорівнювала кількості повернень.
Командиром Руслана став герой одного з телесюжетів.
"Я з Русланом познайомився в 2022 році, коли ви приїжджали до нас на інтерв'ю. Дуже непересічна людина. З ним завжди було про що поговорити. Коли він прийшов до нас у підрозділ, я запросив його на каву. Ну класний дядько, чесно", – каже Владислав, військовослужбовець підрозділу "CODE 9.2".
8 "Завжди, завжди, я робив каву – так собі, а йому, він такий: "Ну за Перемогу!" Він постійно про це казав. Він завжди говорив, що Перемога буде і що це буде наша Перемога", – розповідає інший побратим Руслана, Ігор.
З підрозділом "CODE 9.2" Руслан зайшов на територію Курської області.
"Знаєте, йому реально це було потрібно, як і всім у нашому підрозділі, тому що ми зібралися тут не просто так", – говорить військовий Владислав.
"Завжди тільки про Перемогу, що все буде добре і все скоро закінчиться", – додає Ігор.
9 Руслан загинув внаслідок атаки ворожого FPV-дрона.
"Спочатку прилетіла одна FPV, ми збили її РЕБом, потім інша, ми також її збили. Прилетіла ще одна FPV і влучила в задню частину їхнього автомобіля", – розповідає Олександр.
Цей хлопець, військовослужбовець підрозділу "CODE 9.2", оператор безпілотника "Вампір", того дня був поруч із Русланом.
"Я бачив усе це, як підірвався "Хамер" Руслана. Я не міг зібратися з думками. Не міг навіть дати команду", – говорить побратим.
0 Того жахливого дня Руслан загинув не один у Курській області.
"Це були чудові люди. Кожен з них був чудовою людиною. Після втрат близьких людей я розумію, що все роблю правильно", – говорить Олександр.
"Помститися за них. Такий має бути настрій. Вони що хотіли, те й мають отримати, бо не ми почали", – додає Ігор.
1 Андрій Цаплієнко підкреслює у телесюжеті: "Клята війна забирає найкращих. Але тільки завдяки таким світлим і талановитим, як Руслан, наша країна може зберегти надію на майбутнє. Отже, хтось повинен продовжити їхню місію".
А сам Руслан говорив: "Ми маємо жити стільки, скільки нам написано. Тут дивуйся – не дивуйся. Якщо ти маєш виконати якусь місію в цьому житті, то не має значення, як ти – ризикуєш чи не ризикуєш".
2 На Майдані Незалежності попрощалися з військовим Русланом Ганущаком / Фото: Кирило Чуботін, Укрінформ 3 4 5 6 7 8 9 
0 1 </