Вшанування пам'яті сержанта Юрія Шаталюка, відомого під позивним «Магелан».
Юрій з дитинства мріяв про море, хоча народився далеко від нього – на Вінниччині, у місті Бар. Він виріс у дружній подільській родині, допомагаючи батькам, дідусям та бабусям, любив молодшу сестричку і дбав про неї. Навчався у місцевій школі, де його пам’ятають як активного, справедливого хлопця, лідера, за яким йшли інші. Юрій займався спортом, любив подорожувати і проводити час із друзями на природі. Мав хобі – виготовлення виробів з дерева.
3 Але найбільшим захопленням для нього було море, про яке він мріяв. Юрій прагнув стати моряком – як його рідний дядько. Він реалізував свою мрію: закінчивши школу, вступив до «мореходки» у Кронштадті. Після цього довгий час жив у Мурманську, працюючи механіком на морських суднах. Він відвідав різні куточки світу.
4 Одного разу Юрій приїхав до рідного міста на зустріч випускників і випадково познайомився з Оленою. Вони одружилися у 2010 році, а через п’ять років у подружжя народилася донечка. Олена згадує, що Юрій був справжнім батьком як для свого сина від першого шлюбу, так і для її доньки, а також для їхньої маленької Злати.
5 - Вони всі були для нього однаково рідними і дорогими, адже мій Юрій – це людина, створена для сім’ї. Він завжди дбав про всіх, не лише в родині, але й поза нею. І навіть коли його не просили про допомогу, він сам помічав, коли людина потребує підтримки. Юрій мав неймовірну широту душі. Сімейні та людські цінності завжди були для нього на першому місці, – згадує дружина захисника.
6 Вона зазначає, що попри складнощі життя, чоловік ніколи не втратив віри в людей.
- Він мав дивовижну, майже дитячу щирість і доброту. Ніколи не жив лише для себе, був досить скромним у побуті. Його не лякали жодні труднощі. Він міг зробити все своїми руками. Розумний. Глибокий. Віруючий. Йому потрібно було зовсім небагато. А от допомагати іншим – це було в нього завжди. Він жив для своєї сім’ї, рідних, друзів. Любив життя. І війна не могла його не торкнутися, – ділиться Олена.
7 Тому, коли розпочалось повномасштабне російське вторгнення, він пішов добровольцем з першого дня. Спочатку потрапив до місцевої роти охорони, потім – у Миколаївську область, а далі – до Краматорська, Лиману і Слов’янська. Останнім місцем його служби стали Терни Донецької області.
8 Улітку 2023 року Юрій отримав поранення і йому надали можливість лікуватися вдома. 6 серпня у колі родини він відсвяткував своє 55-річчя і одразу повернувся до побратимів на Донеччину. І знову – важкі бої.
9 Ще кілька місяців чоловік захищав країну. Останнім для нього став бій 16 грудня 2023 року. Сержант, головний сержант 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 411-го окремого стрілецького батальйону, якого побратими називали «Магеланом», загинув під час важких бойових дій у місті Терни Лиманського району Донецької області.
0 Командир Шаталюка, майор Ігор Боднар, розповів, що Юрій був одним з найбільших патріотів України в їхньому підрозділі. Він мав відкриту душу, до нього тягнулися всі бійці. Побратими безмежно поважали Юрія.
- Хлопці довіряли йому, як нікому. Особисто я, як його командир, якщо йшов у розвідку чи бій, завжди бачив поряд з собою Юрія. Бо я був упевнений, що він не підведе, не схибить, не відступить, – заявив Боднар.
1 Юрій загинув, рятуючи при цьому вісьмох побратимів. І вони, попри наказ забирати з поля бою лише поранених, винесли його тіло з позицій. Вони забрали свого «Магелана», повідомивши командуванню, що нібито змогли привести Юрія до тями. Бо хотіли, щоб цей гідний чоловік після смерті зміг повернутися додому.
2 Із болем згадував про загибель чоловіка його побратим «Турист».
- Дуже важко, коли на війні втрачаєш побратимів, ще важче, коли втрачаєш Друга. Юра був людиною з великої літери – надійний, життєрадісний. За Юрієм хлопці йшли на будь-які завдання, на будь-які позиції. Я завжди знав, що якщо поряд є Юра – моя спина прикрита. Так він і загинув, закривши собою хлопців. Пригадую один випадок, в середині літа: коли Юру поранило, я вийшов із позиції і приїхав до нього в шпиталь (а ми були на різних позиціях). Він мене одразу спитав: «Як хлопці? Чи втримали позицію?» На що я відповів: «Позицію втримали, твої хлопці знищили майже всю штурмову роту ворога, допомогли утримати сусідню позицію, хлопці живі». Пам'ятаю, як він радів від цієї інформації, як хотів скоріше одужати і повернутися в стрій, – розповів «Турист».
3 На роковини загиблого захисника його кум і побратим Сергій Бондар написав у соцмережі: «Добра, світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаються в наших серцях. Мужній, незламний, сильний, сміливий, добрий, надійний, товариський та справжній син України, Юрій Шаталюк.
4 Сьогодні минає рік, як перестало битись твоє серце, але в колі побратимів та друзів, рідних людей ти назавжди залишаєшся героєм, бо за покликом серця захищав свою Батьківщину, свою родину від клятого російського ворога та віддав найбільший скарб, який дається Богом, своє життя. Щирі співчуття рідним та близьким відданого Воїна України. Герої не вмирають, Герої назавжди з нами».
Фото з сімейного архіву