Андрій Рудий з’явився на світ у 1996 році. З раннього дитинства жив у селі Мар’янівка Тернопільської області, де отримав освіту у місцевій школі. Після цього хлопець вирішив продовжити навчання в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.
"Андрій Рудий безмежно любив Україну, був справжнім патріотом, захоплювався історією та рідним краєм. Завжди був активним, ввічливим, веселим і оптимістичним, а також – вірним другом", - такими словами згадують воїна його земляки з Великоберезовицької селищної ради.
Після завершення строкової військової служби хлопець підписав контракт і вступив до лав Збройних Сил України. З 2017 року він захищав державу в зоні АТО/ООС. Після початку повномасштабного вторгнення РФ «Фокстрот» продовжив боронити Батьківщину.
Молодший сержант Андрій Рудий був командиром взводу протитанкових керованих ракет бригадно-артилерійської групи та знищив чимало російських військових.
Ще за життя Андрій встиг дати інтерв’ю для АрміяInform, у якому поділився своїми військовими досягненнями. Під час запеклих боїв з ворогом він особисто підбив вісім ворожих танків, з яких шість згоріли дощенту.
"У заявлених виробником бойових можливостях нашої «Стугни» дальність стрільби не перевищує 5 кілометрів. Проте я зі своїми побратимами влучили у російський танк, який перебував на своїх позиціях для стрільби на відстані 5300 метрів. Я це добре запам’ятав, і ми кілька разів перевіряли цю дальність за картами та на планшетах", - зазначив тоді молодший сержант.
«Фокстрот» всіляко підкреслював самовідданість та мужність воїнів свого взводу, з якими він був готовий йти до Перемоги. Та двадцятип’ятирічний Андрій загинув 25 вересня 2022 року під час боїв на Харківщині.
"Жорстока війна забрала життя одного з кращих синів України, відданого воїна, мужнього захисника та професійного військового, який командував протитанковим взводом і знищив багато російських окупантів", - так про загибель воїна повідомили на сторінці Великоберезовицької селищної ради.
За віддану службу Андрій був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «Операція об’єднаних сил. За звитягу та вірність».
У його рідному селі в школі, де хлопець навчався, згодом відкрили пам’ятну дошку полеглому воїну. Вшанувати памʼять героя прийшли його рідні, друзі, однокласники, вчителі та односельчани.
0"Він дуже любив зброю. Він любив Україну. Він добре знав історію України, про будь-які події. Міг розповісти все до дрібниць. Його відпускали додому у відпустку, а він казав: "Ну як я піду? Тут мої хлопці. Я ще трішечки". А потім говорив: "В кінці року піду у відпустку". Але так ми його і не бачили. Я пишаюся своїм сином. Він у мене найкращий, найвідважніший, найсміливіший, люблячий. Мої крила", - розповіла кореспонденту Суспільного мама Андрія Олександра Руда. Памʼять про її сина навічно закарбована на тернопільській Алеї пам’яті загиблим захисникам, де встановлено банери з портретами 34 полеглих воїнів з громади.
В Андрія Рудого залишились мати й батько, а також брат із сестрою.
Шана і честь Герою!
Фото: АрміяInform, Суспільне.Тернопіль та з відкритих джерел