Вшанування пам'яті молодшого лейтенанта Сергія Тришкалюка.
Сергій був обдарованим військовим, командиром групи спеціального призначення роти Сил спеціальних операцій військової частини А6175.
Народився і виріс у Тернополі. Навчався у тернопільській школі №22. Після закінчення восьмого класу вступив до Львівського військового ліцею з посиленою військовою підготовкою імені Героїв Крут. У 2019 році розпочав службу в ЗСУ у військах спеціального призначення ССО.
0 «Сергій успішно виконував бойові завдання на території Донецької та Луганської областей в зоні ООС у складі розвідувальної групи спеціального призначення, за що отримав відомчі нагороди, а також відзнаки Міністерства оборони — нагрудний знак «За зразкову службу» (2021 р.), відомчу відзнаку «Іменна Вогнепальна зброя». Під час повномасштабного вторгнення у складі диверсійно-розвідувальної групи виконував бойові завдання на Чернігівщині. З липня 2023 року в складі свого підрозділу стояв на захисті міста Бахмут», - повідомили у Тернопільській міській раді.
Справжньою підтримкою та опорою для Сергія була його родина. З дружиною Лізою він познайомився у Хмельницькому, де тоді проходив службу.
«У нас обох були однакові породи собак – далматинці. У мене дівчинка Шелбі, а у Сергія - хлопчик Чарлі. Одного разу ми зустрілися під час прогулянки. Звісно, звернули увагу на те, що собаки однієї породи. До того ж Сергій ненароком спустив свого собаку з повідка, і той підбіг до моєї», - згадує Ліза.
1 Дівчина зізнається, що спочатку у неї не виникло симпатії до майбутнього чоловіка. Навіть навпаки. Але Сергій був наполегливий і шукав будь-яку можливість зустрітися з Лізою, намагався привернути її увагу, робив щось приємне.
«Я, мабуть, звернула увагу на Сергія та змінила своє ставлення до нього, коли він почав безкорисливо мені допомагати. І на початку повномасштабного вторгнення дуже мене підтримав. Я тоді відчувала, що поруч зі мною є людина, на яку можна покластися», - розповідає Ліза.
2 У лютому 2022 року Сергія відразу ж направили на Чернігівщину. Він був там і під час деокупації регіону. Ліза його чекала, підтримувала зв’язок.
«Для Сергія військова служба була справою життя. Я розуміла, що маю це прийняти і змиритися з його вибором. Навіть коли я дізналася про свою вроджену серйозну хворобу, яка передбачає інвалідність, і сказала йому, що він може звільнитися і бути з родиною, він відмовився. Сказав, що у його підпорядкуванні 13 хлопців, які також хочуть до своїх рідних, що він не може піти, оскільки має обов’язок перед країною і продовжить служити», - додає дружина.
3 У військового був позивний «Якудза» - його так назвали через велику кількість татуювань на тілі. А близькі друзі у Тернополі називали його «Гарік».
Сергій та Ліза офіційно одружилися на Чернігівщині - разом із сином Ліза приїхала туди після деокупації. Згодом у родині з'явилася донька.
4 «Ми переїжджали разом із Сергієм і жили поблизу місця його служби. Для мене було важливо, щоб родина була разом. Лише коли чоловік був у Бахмуті, ми чекали його з Донеччини», - розповідає вона. - Сергій був впевнений, що житиме довго, і завжди просив рідних не хвилюватися.
Військовий загинув 1 березня 2024 року під час виконання бойового завдання на Сумщині. Йому було всього 30 років.
5 «Найбільшою мрією Сергія, яку він встиг здійснити, була сім’я. Він також хотів мати будинок. Дуже любив наших дітей і проводив з ними весь вільний час. А ще в майбутньому мріяв займатися вирощуванням луб’яних культур, багато знав про це і планував започаткувати власну справу», - додає дівчина.
Сергія Тришкалюка поховали на Алеї Героїв Микулинецького кладовища у Тернополі. На фасаді будинку, в якому він провів своє дитинство, відкрили меморіальну дошку на честь захисника. Його посмертно нагородили «Орденом за мужність ІІІ ступеня» та відзнакою «Почесний громадянин міста Тернопіль» і «Почесний громадянин Тернопільської області».
6 У Сергія залишилися рідні - дружина Ліза, син Матвій, донька Соломійка та батьки.
Вічна пам'ять і шана Герою!
Фото з сімейного архіву