Вшанування пам'яті снайпера Ігоря Воєводіна, позивний «Стіч».

«Азовець» вічно залишиться «азовцем», віддавши своє молоде гаряче серце Батьківщині.

Ігор з’явився на світ у 2003 році. З раннього дитинства він присвятив багато часу вивченню іноземних мов, вільно володів англійською та мав достатній рівень знань німецької. Тому вибір майбутньої професії пов’язував із міжнародними відносинами.

«Ми сподівалися, що Ігор обере міжнародне право. Але він також розглядав Одеську морську академію як можливість реалізувати свої мовні здібності та відкрити нові горизонти», - згадує батько хлопця, Олег Воєводін.

Проте юнак обрав Київський національний університет імені Тараса Шевченка, де вивчав японську мову і мріяв стати перекладачем. «Це цікаво, непросто та перспективно», - пояснив батькам свій вибір Ігор.

Паралельно він навчався у Військовому інституті КНУ, де готували офіцерів запасу для Збройних Сил України. Отримані навички Ігорю довелося застосувати вже з початком повномасштабної війни – у 2022 році він став на захист Батьківщини у складі одного з добровольчих підрозділів.

Але він намагався потрапити до легендарного полку «Азов», щоб разом з елітним підрозділом взяти участь у деблокаді Маріуполя. Не встиг. Можливість вступити до «Азову» у нього з’явилася лише восени: його призначили на посаду гранатометника. У складі підрозділу він виконував бойові завдання на Донецькому напрямку.

Паралельно зі службою Ігор продовжував навчання в університеті, не брав академвідпустку, оскільки обожнював вчитися. Його викладачка Тетяна Дибська назвала хлопця зразковим студентом.

У студентському середовищі юнак зустрів свою майбутню дружину Дариною.

«Ігор любив вчитися та дізнаватися нове, щоб потім ділитися цим із іншими. Він завжди допомагав мені розібратися в нових темах, щоб ми могли це робити разом», - ділиться дівчина.

Його здібності до опанування нових знань, наполегливість та завзятість виявилися корисними під час снайперської підготовки, яку він пройшов уже під час служби в «Азові». Він став одним з найкращих випускників курсу.

0

У війську Ігор обрав собі позивний «Стіч» - це герой анімаційної саги, маленький прибулець з унікальними здібностями. Він мав розвинений нічний та інфрачервоний зір, добре чув, не боявся вогню, міг лазити по стелі… Маленький герой, якого важко знищити. Фігурку свого улюбленого героя Ігор носив із собою завжди. Вона залишилася єдиною річчю, що не постраждала під час обстрілу 19 серпня 2023 року, коли загинув військовий. Це сталося під Кремінною на Луганщині... Тепер йому назавжди 20.

1

Побратими згадують «Стіча» як надійного, сміливого та вправного бійця, який постійно прагнув до самовдосконалення. У його очах ніколи не було страху. Незважаючи на молодий вік, воїн випромінював впевненість та надійність. Не виключено, що таку внутрішню силу йому надавала служба у легендарному підрозділі та почесне право носити його шеврон.

Ігор ставився до війни з розумінням і реалістично, вважаючи, що без бою немає слави, а загинути зі зброєю в руках на полі бою – це честь для воїна. «Останніми словами Ігоря перед виходом на бойове завдання були «Люблю вас. Не прощаємось…», - розповідає батько.

Влітку 2023 року хлопець успішно здав сесію та перейшов на 4-й курс. До омріяного диплома бакалавра не вистачило року.

2

У ужгородському ліцеї ім. Т. Г. Шевченка, де навчався Ігор, торік була відкрита пам’ятна дошка. А у березні 2024 року у столичному ботанічному саду ім. Олександра Фоміна на честь загиблого героя встановили паркову скульптуру у вигляді незламного маленького героя Стіча. Залізна рука фігурки навіки застигла у фірмовому жесті азовців – міцно притиснутій правиці до серця. Знак справжнього воїна та патріота.

Указом Президента України від 30 грудня 2023 року Ігор Воєводін посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Фото з відкритих джерел