Повномасштабна війна збільшила потребу в донорській крові приблизно на 60%. При цьому ще до 2022 року до 2/3 пацієнтів не отримували кров вчасно або взагалі. Сьогодні, у зв’язку з воєнною агресією росії, важливість донорства усвідомили більше людей, але їх усе ще не достатньо для закриття всіх потреб.
Проблема в тому, що більшість людей реагує на заклики здати кров лише тоді, коли стається біда. 24 лютого 2022 року черги в центрах крові тяглися далеко надвір — усі хотіли допомогти. За 2 з половиною роки ми звикли до страшної дійсності, в якій живемо, і сьогодні люди так само активно ідуть здавати кров лише у двох випадках: або коли до міста привозять багато поранених бійців, або коли російська ракета влучає в цивільний об’єкт.
Проте крові щодня потребують наші військові на фронті — з усієї України її регулярно транспортують у гарячі точки, аби бойові медики могли врятувати життя тих, хто не зможе довго чекати. Щодня переливання роблять тисячам цивільних: породіллям, що втрачають кров при пологах, людям під час різноманітних операцій, онкопацієнтам, зокрема дітям. Коли ж росіяни обстрілюють мирне місто і до лікарні потрапляє багато поранених, лік іде на хвилини, й запас крові вже має бути наявним.
За даними ВООЗ, 79 країн збирають понад 90% донорської крові шляхом добровільного безоплатного донорства. Серед них — 38 країн з високим рівнем доходу, 33 країни із середнім і вісім країн із низьким. Розвинений донорський рух — один із маркерів процвітання у країні. Так, під час повномасштабної війни рано говорити про добробут на такому рівні. Але війна має стати каталізатором для формування культури донорства, адже сьогодні ця тема привертає більше уваги, ніж коли завгодно до цього.
Для донорської крові ще не винайшли повноцінного замінника. Лише одні люди можуть поділитися нею з іншими, її неможливо виготовити чи придбати. Водночас донорів, як і військових, має хтось заміняти.
Це явище ми спостерігаємо у багатьох сферах. Небайдужі люди одними з перших стали на захист України в 2022 році. Донори крові, волонтери, громадські активісти — багато з них взяли до рук зброю, спрямувавши свої зусилля туди, де вони наразі потрібніші. Хтось воює досі, хтось отримав поранення, хтось загинув. І ми маємо замінити цих людей не лише у війську, а й у цивільному житті — всіх, хто волонтерили, боролися за права чи здавали кров. Бо вчорашні донори сьогодні могли стати реципієнтами — тепер допомога потрібна їм.
Більшість повнолітніх людей можуть бути донорами — для цього не потрібні надможливості. Достатньо важити 50 кг або більше та не мати хронічних захворювань. Якщо ви з якихось причин думали, що донорство — це не про вас, і що здавати кров є кому, то зараз ситуація змінилася — без вас уже ніяк не впоратися.
Одна з причин, чому недостатньо людей здає кров — незручна інфраструктура, яку ми успадкували від радянської медичної системи. Не всі готові ставати донорами, коли доїхати до центру крові — виклик. Відносно просте й сучасне рішення — мобільні донаційні пункти. Вже не вперше наведу приклад Ізраїлю, який таким чином закриває близько 90% потреб у крові.
Навесні ми з партнерами запустили бладмобіль у Львові, і вже понад півтисячі донорів здали в ньому кров. Це автобус, обладнаний всім необхідним для забору крові, який може працювати як у туристичних куточках міста, так і навпаки, у віддалених районах.
До Дня незалежності України ми стали партнерами проєкту “Незалежність – у нашій крові”. Спеціально облаштований LifeSavingTruck — великий вантажний трак для донацій – об’їздив протягом серпня багато міст де всі охочі здавали кров в нових умовах. Та цінність цієї акції зокрема в тому, що вона привертає увагу до теми донорства і показує, що здавати кров — не страшно. Більше про результати цієї активації на сайті ДонорUA.
Незалежність — це і небайдужість, це самостійно приймати рішення і самостійно нести за них відповідальність. З нашої внутрішньої незалежності починається будь-яка інша. Тож зроби свій внесок в нашу стійкість та незалежність із ДонорUA. Долучайтесь вже сьогодні і здавайте кров разом з нами.