Я впевнений — це нагальна потреба. Хтось скаже, що це важливо після Перемоги, але треба починати діяти. Адже коли десятки тисяч чоловіків та жінок чи не одночасно вийдуть на ринок праці, це призведе до серйозних проблем у суспільстві. Тож у нас ще є час почати опрацьовувати механізми найму та підтримки колишніх захисників. І в цьому питанні потрібно діяти комплексно всім сторонам.

Насамперед ключову роль має відіграти держава. Мова, звичайно, не просто про створення робочих місць — це зрозуміло, хоча і важко. Важливіше показати суспільству вектор. Для цього необхідно, як на мене, впровадити державні політики підтримки і ветеранів, і бізнесу. Конкретні кроки в цьому напряму можна обговорювати. Але як приклад наведу кілька досить простих ідей. Припустимо, держава, як і у випадку з людьми з інвалідністю, може запропонувати різноманітні пільги для компаній, які беруть на роботу ветеранів. Можна створювати й нефінансові інструменти — на кшталт оплачуваних психологів і психотерапевтів для працівників із бойовим досвідом. А ще можна створити такий собі аналог Lobby X Army, де б колишні військові могли дізнатися про цивільні вакансії, які потребують саме їх специфічних навичок.

Зі свого боку, і бізнес в Україні має проявляти ініціативу та соціальну відповідальність. Я розумію, що приклад нашої компанії є нетиповим. У нас людина, яка має досвід використання безпілотників чи радіофізичного обладнання, буде максимально затребуваною. При цьому клієнти із підрозділів ЗСУ будуть щасливі працювати з консультантами, які на одній хвилі з ними. Та й для ветеранів це класна можливість навіть у тилу продовжувати працювати на фронт… Але мені здається, в інших галузях також можуть, будемо говорити прямо, отримати зиск від найму колишніх військових. У них багато плюсів: прозорість у спілкуванні, дисципліна, вміння (і бажання!) працювати в команді, відповідальність за свою роботу. Чи не про такі риси так часто пишуть рекрутери у вимогах до кандидатів?

Але це все не матиме сенсу, якщо не опрацювати найнижчий рівень — рівень живої комунікації. Ветерани — це передусім люди зі своїми почуттями й бажаннями. Тому потрібно думати, як будемо спілкуватися по роботі. І тут є кілька ідей. По-перше, можна орієнтуватися на гайди від волонтерських та ветеранських організацій. В них можна дізнатися багато корисної інформації: від тактичних форм запитань на співбесіді (наприклад, чи людина повністю відновилась фізично) до неформального спілкування на чутливі теми. Такі збірники порад мають бути додані до політики роботи всіх компаній в Україні. По-друге, слід продумати онбординг нових працівників. Який би досвід не був у ветерана до армії, зараз людина фактично починає з початку. Тому слід із повагою поставитися до її потреб та спокійно прояснювати бізнес-процеси, які можуть здатися очевидними. Це все стане запорукою як ефективної праці ветеранів, так і загалом гідної атмосфери в нашій країні в майбутньому.