Дата: 21 декабря, 2023 Автор: operkor 0 Комментарии

Американське видання пише, що корупція і страх підривають зусилля з відновлення виснаженої за два роки війни української армії. У перерві між боями з росіянами досвідчений стрілець згадав, як одного разу він пішов підстригтися, коли його почали примушувати вступити до лав української армії.

Троє працівників ТЦК зупинили кремезного сивого 47-річного чоловіка біля перукарні в його маленькому рідному містечку, наказали йому сісти в машину і два дні утримували його в темній кімнаті місцевого призовного пункту, поки він не підписав повістку.

«Я підстригся у тренувальному таборі», — сказав він.

Колишньому інженеру-електрику, тепер відомому під військовим позивним «Дубок», запропонували служити техніком у тилу.

«Але щоб отримати цю роботу, треба заплатити хабар», — каже він.

Тож його відправили до піхотного підрозділу, виснаженого місяцями запеклих боїв. Його батальйон 47-ї механізованої бригади захищає Авдіївку від хвиль російських атак. Саме поблизу цього міста відбувається зараз найбільша битва в нескінченній війні Росії проти України.

«Фізично я вже не витримую. Я глибоко розчарований тим, що мені вже не 20 років», — сказав Дубок журналістам Wall Street Journal про бої на передовій.

Україні необхідно відновити свою побиту армію. Піхоті, на яку припадає основна кількість смертей і поранень, хронічно не вистачає людей після майже 2 років опору повномасштабному російському вторгненню. Найбільш мотивовані бійці пішли добровольцями раніше. Ті, хто не загинув і не був поранений, часто кажуть, що вони виснажені. Зараз Україна покладається на призов і мобілізацію для поповнення своїх лав. Тим часом Росія може залучити набагато більшу кількість населення, щоб замінити свої власні важкі втрати.

«Але хитка система призову не дозволяє ефективно мобілізувати українську живу силу, забезпечити необхідну кількість і якість військ або справедливо розподілити тягар між українським суспільством, кажуть багато солдатів і військових аналітиків. Суміш з корупції, виключень і політичної обережності захистило значну частину українського міського середнього класу від необхідності воювати в холодних і брудних окопах», — йдеться в статті.

На довгій лінії фронту непропорційно велика частка призовників — це чоловіки середнього віку, такі як Дубок. Часто вони походять із сіл і невеликих містечок, вони були надто бідні, щоб відкупитися. Солдати-ветерани, які воюють з 2022 року — деякі з них з 2014 року, коли Росія вперше вторглася на схід України, — розчаровані тим, що новобранці вже давно не найкращій фізичній формі.

«Якість заміни не дуже хороша. Це сільські хлопці віком від 43 до 50 років, іноді з проблемами зі здоров’ям», — каже досвідчений піхотинець, який воює під Авдіївкою.

Втомлені бійці з гіркотою відзначають, що коли вони їдуть у відпустку у великі міста, такі як Київ чи Дніпро, то бачать, як працездатні чоловіки 20-30 років відвідують спортзали, бари та модні ресторани.

«У нас немає повної мобілізації суспільства. Але це необхідність. Ми не можемо без цього обійтися», — сказав оператор безпілотника зі спецпідрозділу ВМС України з позивним «Добро».

Президент України Володимир Зеленський заявив у вівторок, що військові просять у нього мобілізувати ще до 500 тисяч людей. Він сказав, що рішення ще не прийнято, назвавши це питання «дуже чутливим». Він зазначив, що багато солдатів, які воювали протягом тривалого часу, також повинні бути демобілізовані в певний момент.

47-річний Дубок не протестував і не чинив опору, коли його затримали у призовному пункті.

«Я ходив до школи з хлопцями, які мене оформляли. Я не хотів створювати їм проблеми», — сказав він, додавши, що все одно думав про піти служити, «але не таким чином».

Того дня, коли Дубка мобілізували, його дружина чекала на нього вдома з полуницею і вершками. Тепер він спостерігає, як щури ласують трупами на брудному полі бою навколо Авдіївки.

«Я ніколи в житті не бачив таких великих щурів», — каже він.

Історій про те, як працівники ТЦК затримують чоловіків просто на вулиці, в Україні безліч. Деякі інциденти були зняті на відео і викладені в Інтернет.

«Це незаконно. Вони можуть лише вручати повістки, а не затримувати людей», — каже Сергій Парохненко, адвокат з Дніпра, серед клієнтів якого є чоловіки, що оскаржують свій призов.

Представник Міноборони визнав порушення з боку деяких місцевих центрів комплектування, але сказав, що занадто багато громадян ігнорують повістки до армії. На нинішньому етапі виснажливої війни знайти охочих вступити до лав піхоти особливо складно. Зменшення підтримки України з боку Заходу затьмарює настрої в країні і робить фронтові бої ще більш складними.

Дедалі більший опір республіканців в Конгресі стримує американську військову і фінансову допомогу. Допомогу ЄС гальмує Угорщина, чий лідер Віктор Орбан вже давно має теплі стосунки з Москвою. Західні поставки зброї і боєприпасів різко сповільнилися. Росія повернула собі явну перевагу в артилерійських озброєннях, хоча Україна мала паритет на початку цього року.

Міністр оборони України Рустем Умеров нещодавно сказав, що близько 800 тисяч людей служать у ЗСУ. Українські втрати — це сувора таємниця, але переповнені лікарні і кладовища по всій Україні свідчать про високу ціну, яку країна платить за оборону від спроб Росії завоювати її.

На папері Україна все ще має великий резерв потенційної живої сили: це кілька мільйонів чоловіків у віці від 20 до 30 років, які ще не воювали. Досі в армію не призивали чоловіків віком до 27 років, хоча парламент дозволив знизити віковий ценз до 25 років. Від призову звільняються багатодітні батьки, особи, які доглядають за інвалідами, та працівники ключових галузей.

Український уряд сподівався, що контрнаступ цього літа, спрямований на відвоювання частини окупованої Росією території, зробить значний внесок у перемогу у війні і дозволить уникнути політично непопулярного призову більшої кількості молодих людей у Києві.

Але українським силам вдалося зробити лише кілька пробоїн у добре укріплених російських лініях. Втрати піхоти доповнили ті, яких армія України зазнала підчас 10 місяців оборони Бахмута.

«Сумні новини з фронту відлякують громадян від служби в армії», — сказав Добро, оператор безпілотника.

Він додав, що страх посилюють ще й командири, які вдаються до радянської тактики лобових атак.

«Тепер люди розуміють, що той, хто хоче дожити до кінця війни, не повинен йти в піхоту», — сказав українснький військовий.

Армійська реклама визнає побоювання людей. Призовні плакати кажуть, що «визнати свої страхи — це хоробро». Невідома кількість українців покинула країну, щоб уникнути призову, заплативши хабарі за перетин кордону. Українські закони воєнного часу забороняють більшості чоловіків у віці від 18 до 60 років виїжджати за кордон. Виняток становлять чоловіки, які за станом здоров’я не придатні до служби і волонтери благодійних організацій.

На початку цього року 30-річний архітектор з Одеси заплатив хабар у розмірі близько 7600 доларів лікарю за медичну довідку, що звільняє його від призову. Потім він спакував свої речі в машину і поїхав через кордон до Молдови.

«Я підтримую Україну. Це чудова країна, з чудовими людьми. Але я не хочу вмирати», — сказав він.

Зараз одесит живе на півдні Європи, і каже, що відносини з деякими друзями в Україні зіпсувалися через його рішення. Інші друзі сказали, що йому пощастило, що він перебуває за кордоном. Тим часом, одесит жертвує гроші на допомогу тим, хто воює.

Wall Street Journal пише, що найбільшою проблемою залишається корупція у центрах комплектування. Повідомлення про те, що чиновники беруть хабарі за звільнення чоловіків від служби, стали настільки поширеними, що в серпні Зеленський звільнив усіх 24 обласних начальників ТЦК. Але уряд досі не оголосив про більш ґрунтовну ревізію системи призову, хоча вже кілька місяців тривають розмови про необхідність змін.

Ідеї Міністерства оборони щодо реформ включають залучення приватних рекрутингових фірм, створення національного цифрового реєстру чоловіків призовного віку, щоб зробити мобілізацію більш прозорою і ускладнити ухилення від неї. Також пропонується створити реєстр жінок і дозволити людям безпосередньо подавати заявки на роботу в збройних силах, яка відповідає їхнім навичкам і кваліфікації.

Велика кількість призовників, яким вже за 40, здивувала західних союзників, коли ті прибули в країни Заходу для проходження підготовки.

«Україна прийняла свідоме рішення мобілізувати більш зрілих людей для участі в конфлікті. Вони захищають своїх молодих чоловіків і жінок заради майбутнього економіки», — сказав нещодавно в парламенті Великої Британії командувач британської армії генерал Патрік Сандерс. Інші менш милосердні в своїх поглядах на ситуацію.

«Упередженість за віком і географією пов’язана з корупцією», — сказав Ігор Романенко, військовий аналітик і український генерал-лейтенант у відставці.

За його словами, молодь у великих містах частіше може дозволити собі дати хабар, а великі компанії можуть захистити своїх співробітників від призову. У сільській місцевості, де переважає старше населення, сховатися від призову важче.

«Особливо в піхоті, люди старше 35 років мають менший потенціал для виконання своєї місії, ніж молоді чоловіки. Звісно, молодь треба берегти. Але наша країна бореться за своє існування», — сказав Романенко.